Релізи та огляди УЛФ

Дверний дотягувач – як ознака «цивілізації» дверей.

[04.09.2009] Источник: www.ulf.org.ua
Дверний дотягувач – як ознака «цивілізації» дверей.
Кожен з нас відчуває себе набагато комфортніше, коли двері, через які проходимо, самі зачиняються за нами. Найпростішим таким пристроєм є пружина (хоча сьогодні це вже атавізм і пережиток недалекого минулого). Щоб двері зачинялися плавно і тихо, на них встановлюють спеціальні пристрої — дверні дотягувачі (door closers). Нині вони е одним з необхідних аксесуарів повноцінних дверей.

Застосування на дверях дотягувачів також зумовлене необхідністю підвищення безпеки; охороною державної, корпоративної та особистої власності; економії енергії; протипожежної безпеки; термоізоляції та захистом від шуму і негативного впливу навколишнього середовища. Вони також захищають дверні конструкції, керуючи відчиненням та зачиненням дверей. До того ж, можна сказати, що більшість систем контролю доступу будуть неефективні, якщо на дверях не встановлено дотягувач.

I хоча ці пристрої застосовують у нас досить давно, але вони все ще залишаються найменш відомими для більшості наших співвітчизників.
Більшість дотягувачів встановлюють на дверях із завісами, які (двері) виготовляють з металу, дерева або ПВХ-профілів, а також з будь-яких комбінацій цих матеріалів.

Їх можна класифікувати за такими ознаками:
За способом монтажу дотягувачі поділяють на кілька типів:
- для поверхневого монтажу. У цьому разі дотягувач вста¬новлюють на поверхні дверей або на дверну коробку;
- для прихованого монтажу. Дотягувач монтують усередині дверного полотна або рами;
- для підлогового монтажу: прилад встановлюють безпосередньо в самій підлозі.
Дотягувачі також класифікують І за способом передачі обертального моменту:
- з важільною (за іншою термінологією «колінною») передачею. Це найбільш поширений тип дотягувачів, у конструкції яких обертовий момент передається за допомогою важільної передачі.Як її різновид можна розглядати паралельну «колінну» передачу. У цьому разі важелі не виступають над полотном дверей, а складаються паралельно дверній рамі;
- з ковзною (за іншою термінологією «слайдового») передачею. У цих дотягувачах зусилля на двері передається за допомогою складнішої - ковзної передачі, в якої вільний кінець важеля рухається в пазу. Ця передача потребує докладання більших зусиль, ніж колінна, оскільки у ковзної передачі менше важіль і, окрім того, необхідно долати значну силу тертя під час руху кінця важеля по пазу.
Принцип дії дотягувача полягає в наступному

Щоб відчинити двері, людина має докласти зусилля. Це зусилля механічно передається на дотягувач і акумулюється стисканням вбудованої в корпусі дотягувача пружини, яка, повертаючись у вихідне положення, дає змогу здійснювати регульований процес зачинення дверей. Саме ж регулювання здійснюється завдяки рухам поршня в спеціальному циліндрі, заповненому спеціальним маслом.

Якщо розглядати дотягувачі так званого верхнього монтажу (а вони е найбільш поширеними), то механічний привід може бути або зубчастим — більш рання конструкція, або приводом від кулачкового вала. Річ в тому, що з появою на ринку перших дотягувачів з ковзною передачею виявилося, що зубчастий привід тут не е оптимальним технічним рішенням.

Оскільки у цих дотягувачів немає традиційного важеля (коліна), а ковзну направляючу розміщено на поверхні дверної рами або (залежно від виду монтажу) на дверному полотні, то нема плеча для оптимальної передачі зусилля. Це призводить до несприятливого протікання силового процесу. Для вирішення цієї проблеми в сере¬дині вісімдесятих років був винайдений так званий привід від кулачкового вала.

Кулачок, що є одночасно і віссю, виконаний, залежно від конструкції, у вигляді симетричного або несиметричного серця. Кулачок розмішують між двома поршнями — гальмівного і відкриваючого, які стикаються з кулачком за допомогою роликів.

Під час обертання (відчинення дверей) кулачок досить рівномірно стискає пружину за допомогою відкриваючого поршня. У разі повернення пружини у вихідне положення відкриваючий поршень перемішується назад, кулачок повертається у вихідне положення, а гальмівний поршень гальмує двері. Дотягувачі цієї конструкції дають змогу більш оптимально передавати зусилля.

Деякі дотягувачі мають нерегульоване (постійне) зусилля зачинення, що залежить від потужності пружини. Інші дають можливість регулювати зусилля зачинення за допомогою переміщення корпусу або обертання гвинта, чим досягається попереднє стискання пружини.

Зусилля зачинення дотягувача завжди менше за його опір відчинення. Частина енергії витрачається на тертя та інерцію. Хороший дотягу¬вач передав підчас зачинення 65%, а поганий — 15-30% своєї енергії.

Тому більше зусилля під час відчинення не означав більшої сили зачинення. Погана передача зусилля означає також більше зношування матеріалу внаслідок внутрішнього тертя. У «гарного» дотягувача найбільший коефіцієнт корисної дії наприкінці зачинення (коли необхідно долати зусилля заскочки замка при вході у зворотну планку).

Швидкість

Зазвичай, швидкість регулюється за допомогою клапанів, які зачиненням або відчиненням змінюють потік масла. У «просунутих» дотягувачах застосовують термоконстантне гідравлічне масло і термоконстантні клапани. У цьому разі клапан підстроюється під густину масла. За зниження температури густина масла зростає, зростає і зазор у клапані. При збільшенні температури масло стає більш текучим і зазор зменшується.

Зручне керування досягається за допомогою гідравліки. Підчас руху поршня масло по передбачених для цього каналах перетікає в протилежний бік. Під час відчинення дверей масло протікає через отвір у поршні в ту частину корпусу дотягувача, яку поршень звільняє під час свого руху. Зливний отвір — це зворотний клапан, який дає змогу маслу перетікати лише в одному напрямку.

При зачиненні дверей поршень повертається у своє початкове положення. При цьому масло проходить по рециркуляційних каналах у бік пружини. У певних місцях цих каналів розміщені регулювальні клапани, без яких двері зачинялися б момен¬тально, оскільки масло перетікає дуже швидко.

Регулювальні клапани впливають на масляний потік і тим самим на швидкість, без будь-якої зміни зусилля пружини. Більшість дотягувачів мають хоча б один клапан для регулювання швидкості. На кращих моделях є другий клапан для створення так званого остаточного «дохлопування» (останні 7—15 град). Крім того, ще один клапан може регулювати затримку зачи¬нення (між 70 і, щонайменше, 90 град.). Процес зачинення може бути затриманий, у цьому діапазоні, до 35 сек.

Існує також можливість амортизувати раптове відчинення дверей за допомогою додаткового клапана. У цьому разі відбувається демпфування, від кута відчинення починаючи приблизно від 70 град., через обмеження потоку масла. Двері гальмуються дотягувачем. Це запобігає швидкому раптовому відчиненню, наприклад при пориві вітру. За звичайного відчинення дверей цей клапан не перешкоджає руху.

Сфери застосування: зовнішні двері, двері в школах, лікарнях та інших громадських будівлях.

Тепер про вибір дотягувачів

Насамперед, клас дотягувача залежить від самих дверей. Що ширші двері, то потужнішим має бути дотягувач. Зусилля, які має розвивати дотягу¬вач для зачинення дверей, нормовані в європейському стандарті EN 1154. Радимо вибирати дотягу¬вач, який відповідає цьому стандарту, тобто має маркування «СЕ». (Таблиця І).

В особливих випадках можливе встановлення одночасно двох дотягувачів, що збільшує зусилля приблизно на 30%. Двері з шириною полотна понад 1600 мм належать не до дверей, а до воріт. При цьому мають використовуватися інші системи зачи¬нення.

Вага дверей також має велике значення. Завіси мають сприймати вагу полотна так, щоб двері зачинялися без тертя. Дотягувач не буде нормально працювати, якщо завіси дверей іржаві або полотно під час руху постійно треться об коробку.

Фіксація положення

Як правило, всі дотягувачі можуть бути оснащені механічними фіксаторами. Такі фіксатори виводяться із зафіксованого положення лише вручну. У дотягувачів зі стандартним важелем для цієї мети застосовують так звані стопорні важелі, які можуть заміненими звичайну сис¬тему важелів без фіксації. В цьому разі можна точно встановити певний кут відчинення дверей, при якому спрацьовує пристрій, що блокує подальше переміщення важеля і діє до того моменту, доки він не буде розблокований вручну. У дотягувачів із ковзним важелем застосовують підпружинений стопор, який блокує цей важіль у направляючій.

Розміщення дотягувача залежить від того, куди відчиняються двері (від себе або на себе), — його встанов¬люють у верхній частині або дверної коробки, або самої дверної стулки.

Останнім часом асортимент дотягувачів «верхнього» монтажу розширився ще одним різновидом. Це так звані дотягувачі прихованого монтажу.

Їх монтують усередині полотна дверей. Після впровадження кулачкового приводу вдалося мінімізувати розміри дотягувачів і обладнати їх усіма функціями, включаючи встановлення на протипожежні двері. За цими дотягувачами, безсумнівно, велике майбутнє.

Коли вибір моделі дотягувача зроблено, має бути правильно виконаний монтаж. На цьому етапі монтажники враховують рекомендації фірми-виробника, конструкцію дверей, їх вагу. За грамотного встановлення дотягувача двері, відчинені на 90 град., зачинятимуться рівномірно, плавно. У якісних дотягувачів передбачено 2 діапазони регулювання швидкості зачи¬нення, коли в кінці руху (при¬близно 20 град.) відбувається «дохлопування» або уповільнення руху дверей (залежно від обраного регулювання). У процесі експлуатації дотя¬гувач необхідно періодично регулювати. За правильної експлуатації регулювання достатньо робити лише за значної зміни температури навколишнього середовища - 2-4 рази на рік.

I, головне пам'ятати, що виконувати ці роботи має кваліфікований фахівець — Локсмайстер.

Наприкінці хотілося б дати кілька корисних порад, які допоможуть продовжити дотягувачу «життя». Головне, не потрібно «заважати дотягувачу робити свою роботу»:

- не можна «допомагати» дверям зачинятися швидше або повільніше (зволікати або притримувати);
- підкладати під двері будь-які предмети (зазвичай коли вносять або виносять речі) — для цієї мети є спеціальні моделі;
- вішати предмети на двері та/або на штанги дотягувача.

Певна річ, покупець має враховувати також І дизайн пристрою. Зазвичай виробники пропонують декоративні кожухи на дотягувачі в різному колірному виконанні: білі, темно-коричневі, під срібло, бронзу тощо. За бажанням якісні бренди забарвлюються в будь-який відтінок за каталогом RAL, що дає змогу зробити дотягувачі зовсім непомітними в інтер’єрі.